Биография: Франческо Петрарка

04ac58dc3ee869ef2674c8b4e4579c07

(1304 — 1374)

Фрaнчeскo Пeтрaркa нaрoдився 20 липня 1304 в Aрeццo, в сім’ї флорентійського нотаріуса Петракко ди Паренцо. Батько Франческо був вигнаний з Флоренції, одночасно з Данте, за приналежність до партії «білих» (гибеллінів).

Після довгих поневірянь по дрібних містах Тоскани, в 1312, сім’я переселилася в Авіньйон (провінція Прованс, Франція), а потім матір Франческо — в сусідній Карпантра. Тут Петрарка поступив у школу, навчився латинській мові.

У 1316 (за іншими відомостями — в 1319) почав вивчати право в Монпельє, в 1320 разом з братом Герардо вчився в університеті в Болоньї.

У 1326 помер батько Франческо Петрарки, залишивши у спадок тільки рукопис творів Цицерона. Щоб знайти кошти для життя, Петрарка приймає духовне звання, стає миноритом (членом ордену францисканців). Оселився в Авіньйоні, де в 1327, в Пристрасну П’ятницю, на службі в церкві уперше побачив Лауру, що надихнула Петрарку на створення кращих його сонетів.

У 1330 він поступив капеланом до кардинала Джованні Колонна, в 1335 отримав перший бенефіцій. Нерозділена любов до Лаури стала однією з причин переїзду Петрарки з Авіньйона у відокремлений Воклюз; він придбав будиночок в долині річки Сорги, де жив з 1337 по 1353. Слава, принесена йому латинськими віршами, привела до того, що він, майже одночасно, отримав запрошення з Парижу, Неаполя і Риму прийняти коронацію лавровим вінком.

Петрарка обрав Рим і 8 квітня 1341, за рішенням римського сенату, на Капітолії був урочисто увінчаний лаврами поета-лауреата. Проживши близько року при дворі тирана Парми Аццо ди Корреджио, він знову повернувся у Воклюз. У 1344 — 1345 і 1347 — 1351 подорожував по Італії.

У 1348 чума забрала життя Лаури.

У 1353, відхиливши кафедру, запропоновану Петрарці у Флоренції, він оселився в Мілані, при дворі архієпископа Мілана Джованні Вісконти, де виконував обов’язки секретаря, оратора і емісара, беручи участь у різних дипломатичних місіях, у тому числі в Празі, відвідавши Карла IV. У 1361, рятуючись від чуми, що лютувала в Мілані, оселився в Падуї, а в 1362 — у Венеції (1362 — 1367), де жила його незаконнонароджена дочка. Останні роки життя провів при дворі Франческо та Каррара в Падуї. Помер Петрарка 19 липня 1374 в селі Аркуа, біля Падуї.

Петрарка є родоначальником гуманістичної культури епохи Відродження, разом з Данте і Дж. Боккаччо — творцем італійської літературної мови. Його «Канцоньере» ще до початку XVII ст. витримали близько 200 видань.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.